Центром українського гончарства традиційно вважають с. Опішне. Саме тут знаходиться єдиний в Україні музей-заповідник українського гончарства з унікальною колекцією історичних зразків керамічних виробів та творів сучасних художників-керамістів.
Ще один, не менше відомий осередок історичного гончарства знаходиться в нашій області – це село Цвітне, що в Олександрівському районі. У селі давно не займаються цим промислом, але вироби майстрів із Цвітного знають по всій Україні. Посуд цвітнярів знаходиться у приватних колекціях, у національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, у національному музеї народної архітектури та побуту України у с. Пирогове.
Детальним дослідженням спадщини цвітнярських гончарів займається Лариса Кулініч. Більше на kropyvnytskyi.one.
Дослідниця гончарства Лариса Кулініч
Лариса Олександрівна Кулініч – старший викладач кафедри факультету педагогіки, психології та мистецтва Центральноукраїнського державного Університету ім. Виниченка, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та член Національної спілки художників України.
У 2012 році Лариса Олександрівна була запрошена на індивідуальне стажування з художньої кераміки та гончарства до заслуженого майстра народної творчості та лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, Василя Омеляненка. Заняття проходили у с. Опішне – відомій гончарній столиці України. На стажуванні Лариса Кулініч ознайомилася з традиціями народного гончарного ремесла, засвоїла технологічні прийоми точіння на гончарному колі та способи декорування кераміки, а також зібрала чималу кількість фактичного та наочного матеріалу і виготовила традиційні гончарні вироби.
За ствердженням Лариси Кулініч, кераміка із с. Цвітне має свої особливості, які суттєво відрізняють ці вироби від інших. По-перше, цвітнянська кераміка виготовлена з глини високої якості, по-друге – спрямованість у роботі гончарів. Майстри з інших місць зазвичай виготовляли щось одне – миски, кахлі, горщики тощо, а гончарі з Цвітного були універсалами. Також тут є розпис, притаманний лише Цвітному, унікальний декор та форма.
Унікальний світ гончарства із Цвітного
Гончарний спадок Цвітного – це коштовна таємниця, яка відома всім. Посуд майстрів ніколи не зберігали і не фотографували, оскільки його вистачало в кожній родині. Вироби були досить простими, широко використовувалися у повсякденному житті, розбивалися і знову робилися нові. Вироби майстрів Цвітного знали, але ніхто не приділяв уваги їх унікальності. Збережено тільки декілька світлин, на яких мешканці Цвітного тримають у руках посуд власного виробництва.
На початку ХХ століття у с. Цвітне було два гончарні заводи, діяли майже 250 гончарних дворів і близько 80% чоловіків займалися гончарством. Саме гончарський промисел допоміг жителям села пережити голодні 20-ті і 30-ті роки. Важким ударом по гончарству стало розкуркулення. Кустарне виробництво знищили, в селі залишилося лише два спадкові майстри гончарної справи. У 30-х роках у Цвітному була створена артіль «Боротьба» і гончарів послали на навчання в Опішню. У той час впроваджувався лише Опішнянський розпис і всіх майстрів змушували його дотримуватися. План в артілі майстри виконували за зразками, а для себе виготовляли посуд із власним цвітнянським декором.
Неофіційне кустарне виробництво існувало у с. Цвітне до середини ХХ століття. Самодіяльні майстри мали сплачували великий податок, або працювати лише в артілі, виконуючи план і тільки за встановленим зразком. Ховаючись, майстри виготовляли посуд для себе і заради підробітку. Виробництво вже не було масовим. Але у таких виробах зберігалися давні традиції і унікальне оздоблення, що було притаманно лише кераміці із Цвітного.
У серпні 2018 року у с. Цвітне відкрили пам’ятник гончарству: на кам’яній брилі встановлений глечик із унікальним цвітненським розписом. На брилі написано: «Зникали з овидів землі імперії і царства, але ніколи не зникав лавровий цвіт гончарства»
