Кіровоградські скрині, сундуки: особливості, значення в побуті

З давнього часу скриня була важливим елементом в оформленні традиційного українського житла. В ній зберігали одяг, рушники, хустки і інші побутові речі. Інколи її використовували в якості спального місця, стола. А ще, повідомляє сайт kropyvnytskyi.one, вона була важливим складником дівочого приданого, жінки зберігали в скринях речі, які батьки давали їм на придане.

Раніше скриню можна було купити на базарі чи ярмарці. На скрині завжди був попит, адже як говорили в народі: «Без скрині неможливо обійтися, бо все потрібно в неї складати».

Особливого розквіту сфера виробництва скринь зазнала упродовж ХІХ – першої половини ХХ століття, вона посіла важливе місце в меблевому ремеслі. Майстрів, які займалися виробництвом цих атрибутів називали скринниками.

Створення скринь

В своїй роботі під час виготовлення скринь майстри обирали найкращі якісні матеріали, переважно дерево. Тому основними матеріалами для виробництва скринь були дубові, кленові дошки.

Конструкція виробу була досить простою, великий прямокутник, який зверху закривається кришкою. Кришку робили в різних варіаціях, вона могла бути рівною або трішки випуклою. Під кришкою ставили замок, щоб скриня могла закриватися.

В якості оздоблення використовували спеціальні ковані ручки, найчастіше їх розміщували по боках, так вони полегшували транспортування виробу.

Дно скрині було плоским, в деяких моделях його доповняли ніжками. Кришку виробу було прийнято покривати рядном або килимами. Доволі часто робили скрині великих розмірів, спеціально для того, щоб можна було на них спати.

Щодо кольору, то скрині полюбляли фарбувати темно-червоною, коричневими фарбами.

Однак у Кіровоградській області була практика більш складного, унікального оздоблення виробів декоративним розписом. Такі скрині називали «мальовані». Їх прикрашали яскравим рослинним орнаментом. Оздоблювали вручну майстри-столяри, для такої роботи потрібно було мати неабиякі здібності малювання.

Такі скрині вважалися елітними виробами і коштували вони дорого, тому дозволити собі їх купити могли тільки багачі. Окрім просто дерев’яних моделей в народі цінували ковані. Їх робили також з дерева, через певний час почали виковувати залізом і декорувати різними кованими елементами.

В конструкції скринь робили спеціальний ящичок, він потрібен був для збереження цінних документів, прикрас і інших речей. Окрім цінностей, в цьому ящику зберігали родинні пам’ятки. Наприклад, дитяче волосся, яке відрізали після хрещення і берегли, коли дитині було 6 років волосся діставали. Колись вважалося, що це потрібно для того, щоб дитина була щасливою.

Сундуки

В тогочасному побуті окрім скрині часто використовували сундук, який мав точно таке саме призначення, що і скриня. Але його зовнішній вигляд трохи відрізнявся.

Кришку сундука робили випуклою, а сам виріб обов’язково обковували залізом, на відміну від простих скринь з плоскою кришкою. Відносно довгий проміжок часу люди використовували сундуки і скрині одночасно, але на початку ХХ століття сундуки витіснили скрині.

Весільний обряд з сундуком

Вже в ХХ столітті люди почали використовувати новий столярний виріб – шафу. Однак ще довгий час скрині і сундуки зберігалися і використовувалися як важливий предмет обрядових дій для весілля.

Був навіть звичай «збирання сундука»: в той час, поки майбутня дружина з подругами ходила по селі і запрошувала людей на весілля, її батьки вдома забирали сундук з приданим і відвозили до будинку молодого.

По тому, що знаходилося в сундуку судили про майстерність, працьовитість дівчини. Найчастіше в якості приданого дівчата клали в сундук полотна, рушники, сорочки та багато іншого. Дівчата завжди старалися взяти собі на придане найкращі речі, важливо, щоб все було чистим і гарним.

В багатьох селах до сих пір можна знайти традиційну українську скриню, сундук але в наш час їх дуже рідко використовують. Люди все рівно не поспішають позбуватися такої родинної цінності.

Унікальна скриня у Етнолабораторії «Баба Єлька»

Півторастолітню скриню для речей привезли в Етнолабораторію з Благовіщенського Кіровоградської області. Організатори проекту їздять по селах області і збирають старовинні українські речі.

Скриню, яка з’явилася в лабораторії передала 80 річна бабуся Галина Томашевська. Вона розповіла, що отримала скриню в спадок від своєї бабусі.

В скрині раніше зберігали ряднини, потім одяг, валянки, рукавички. Скриня дуже міцна, зроблена з груші.

Світлана Листюк засновниця проекту «Баба Єлька» говорить, що дізнатися точний вік скрині досить важко, але на вигляд їй більше 150 років. Її не реставрували, щоб зберегти вигляд, у якому вона потрапила в Етнолабораторію.

Скриня уже знаходиться Етнолабораторії на виставці, всі бажаючі безкоштовно можуть подивитися на цю та інші скрині зібрані з області. 

More from author

Розвиток машинобудування у Кіровограді в ХХ столітті

Тепер Кропивницький (колишній Кіровоград) – затишне провінційне місто, проте колись воно вважалось одним із лідерів у сфері машинобудування і за деякими показниками могло конкурувати...

Як навчались дівчата в Єлисаветграді та хто спроектував гімназію на Петровській

До появи державної жіночої гімназії в Єлисаветграді вже відкрили три платних дівочих навчальних закладів. Перша гімназія, повідомляє сайт hkropyvnytskyi.one, яка навчала дівчат відкрилася в...

Таємниця будинку Нацбанку в Кропивницькому: коли та як він з’явився у місті?

Будівля Національного банку Кропивницького розташована в самому центрі міста. Гарне, добротне, надійне і помітне приміщення є однією із самих старих візиток міста. Будівлю оточують...
.,.,.,.