Кропивницький професійний ліцей Кіровоградської обласної ради – знайомий багатьом городянам освітній заклад. Саме звідси свого часу вийшли сотні малярів, облицьовувачів-плиточників, монтажників сантехнічного обладнання та систем, малярів, зварювальників та спеціалістів інших профілів. Будинок, що розташувався в Кропивницькому на вулиці Героїв – рятувальників, має не найглибшу історію, але й вона певною мірою здатна захопити. Більше на kropyvnytskyi.one.
Спочатку було будівництво
Примітно, що у 2023 році ліцей відзначив 50-річний ювілей, проте свою історію він розпочав із зовсім іншої назви. Фактично, освітня установа на цьому місці з’явилася спонтанно, адже з самого початку це був звичайний будівельний майданчик тоді ще міста Кіровограда. Саме на його базі у квітні 1973 року і було засновано державне міське професійно-технічне училище №8 чи просто ПТУ-8. А першим керівником новоствореного училища призначили Олександра Петровича Кириллова. Сучасники згадують його як людину чесну, справедливу, мужню і вимогливу, перш за все до себе. Бувши великим фахівцем своєї справи, директор ПТУ не просто контролював хід усіх будівельних робіт, але ще й намагався підбадьорювати молодь, що була зайнята на майданчику. Саме таким його запам’ятали всі, хто приклав руку до появи на вулиці Волкова (саме таку назву в ті роки носила вулиця Героїв – рятувальників) будівлі, яка стала домом для професійного ліцею.
Насамперед тут звели гуртожиток, у якому згодом і розташувалися навчальні класи. Іншими словами, перші учні ПТУ-8, а їх із самого початку було 175 осіб, мешкали там же, де й проходили навчання. Їм же згодом і належало зайнятися формуванням першої матеріально-технічної бази установи під чуйним керівництвом майстрів виробничого навчання. З часом територія училища обросла гаражами, майстернями, спортивним та актовим залом, звели тут і їдальню, попутно обладнавши спортивні майданчики.
Усього через рік після того, як ПТУ-8 відчинило свої двері для перших учнів, установа разом з іншими училищами країни була переведена на підготовку кваліфікованих кадрів із середньою освітою. З того часу випускникам разом із дипломами зварювальників, малярів та слюсарів стали видавати ще й атестати зрілості, що відкривають їм шлях до продовження навчання у вищих навчальних закладах країни.
Модернізація та розвиток
Свою назву міське професійне училище №8 у Кіровограді зберігало протягом 38 років. І протягом усього цього часу установа незмінно наслідувала свою роль, залишаючись кузнею кадрів для різних робочих спеціальностей. Більше того, з розширенням матеріально-технічної бази та педагогічного складу його список спеціальностей постійно поповнювався. Так, у перші кілька років до малярів, сантехніків, теслярів та слюсарів додалися й інші професії. Випускники ПТУ-8 ставали машиністами екскаватора, автокрана та автогрейдера, монтажниками, електромеханіками, штукатурами, плиточниками та облицювальниками. А в 1987 році до списку професій, що набувають учні, увійшли і спеціальності з харчової промисловості: обвальники, штампувальники, в’язальники ковбас та інші.
Ще одна важлива віха в історії Кропивницького професійного ліцею Кіровоградської обласної ради – підготовка фахівців Афганістану. Молодь із цієї центрально-азіатської країни приїжджала в Україну, щоб навчитися мови та отримати широкий спектр будівельних професій. А за всі роки свого існування в установі було підготовлено понад 20 тисяч висококваліфікованих кадрів для різних галузей, у тому числі для кращих забудовників міста та регіону.
Одним із останніх досягнень установи стало масштабне оновлення матеріальної бази, яке провели у 2017 році. В результаті в ліцеї з’явився навчально-ужитковий центр для монтажників сантехнічного обладнання. Завдяки його виробничому потенціалу на базі ліцею змогли не лише забезпечити первинну підготовку кадрів, а й проводити курси перекваліфікації.
А успіх та престижність Кропивницького професійного ліцею, як стверджують представники установи, завжди забезпечував системний підхід до організації всіх навчальних процесів. Це і ретельний моніторинг обласного та національного ринків праці, і постійна модернізація матеріально-технічної бази, і впровадження передових педагогічних та виробничих технологій.