Якщо вам здається, що у Кропивницькому не розвивається народне ремесло гончарство, то це далеко не так. Насправді воно розвивається, ще й досить швидко, завдяки кропивничанину, який займається давно цим ремеслом і отримує від роботи неабияке задоволення. Більше на kropyvnytskyi.one.
Що таке гончарство?
Гончарство в Україні має давню історичну традицію. Воно з’явилося на теренах нашої країни ще за часів мезоліту 12 тисяч років до нашої ери. Однак найбільше збережених пам’яток цього мистецтва з часів Трипілля 5500 років до нашої ери.
Гончарство стало окремим ремеслом тільки після винайдення гончарного кола. Саме тоді почали з’являтися основні вироби — посуд. Першими хто займався цим видом мистецтва були греки.
Облаштування робочого куточка, процес роботи з глиною
З 2012 року Микола Світайло активно вивчає глиняне ремесло. Чоловік вважає, що кожна людина повинна мати справу для душі. Познайомився Микола з ремеслом завдяки колезі зі столиці. Робота над глиняними виробами допомагає майстру відриватися від сірої буденності та проблем.
Коли чоловік заходить до своєї майстерні в поганому настрої, сідає працювати, всі погані думки зникають, крім роботи та задоволення нічого немає.
Проживає гончар в районі старої Балашівки, живе в приватному секторі, де у дворі садиби розміщується його власноруч створена майстерня. Є в чоловіка й робочий кабінет. Для роботи Микола не копає глину, бо це досить складний процес, який займає купу часу.
Перш ніж переходити до основної частини – створення виробу, глину готують. Зважують на вагах, далі перемішують її, випускають повітря. Саме повітря є головним ворогом гончаря. Якщо глину добре не розім’яти, не витовкти, прибравши повітря, виріб просто трісне в печі, не витримає сильного жару.
Далі необхідний шматок вже підготовленої глини потрібно покласти у гончарське колесо. І тут розпочинається найцікавіше – за майстерністю рук проста глина перетворюється на гарний посуд.
Інколи буває й так, що на першому етапі виготовлення виробу, робота йде не так, як би цього хотілося, тоді потрібно залучити фантазію. З недосить рівної ще не застиглої чашки, майстер може виготовити гарну посудину для цукру або кухонних дрібниць.
Після того, як посуд з глини дещо застигає на повітрі, гончар кріпить до нього ручку-тримач. Вже оформлений посуд повинен кілька днів застигати, при цьому змінюється забарвлення глини. Вона стає світлішою. Потім гончар декоративним камінцем малює унікальний візерунок на посуді. Коли виріб обпікається, то отримує коричневий колір.
Секрети гончаря
Коли збирається необхідна кількість глиняних виробів, Микола починає їх запікати в електропечі протягом 10 годин. Потім задля того, щоб отримати гарне забарвлення та щільності глини, чоловік опускає свої вироби у молочний розчин.
Для цієї техніки використовує виключно домашнє коров’яче молоко, де високий відсоток жирності. Таким чином, цей розчин закриває всі пори глини.
Після “купання в молоці”, вироби на певний час знову опускаються у піч. Найцікавіше дивитися, коли ця піч відкривається. У багатьох людей в цей момент дуже сильне захоплення, бо глина має дещо рожеве забарвлення. Всі свої роботи Микола представляє на ярмарках та святах. Крім цього, чоловік охоче проводить майстер-класи з виготовлення глиняного посуду.
Варто зазначити, що глиняний посуд є досить міцним, але з ним потрібно поводитися обережно під час використання. Не варто застосовувати до глини порошкоподібні мийні засоби. Матеріал боїться швидкого перепаду температур, тому відразу після гарячої їжі чи напою не можна мити чашку холодною водою, оскільки вона може тріснути.