Будівля школи, яку звели на початку ХХ століття, відіграла значну роль у розвитку освіти Кіровоградщини У ХХІ столітті в ній продовжують навчатися діти. Нині це Митрофанівська філія Новгородківського НВК Кіровоградської області. Школа має цікаву історію заснування. Про це читайте далі у статті на kropyvnytskyi.one.
Історія створення школи
Олександрійське повітове земство, до якого відносилася стара школа відіграла вагому роль у розвитку освіти краю у другій половині ХІХ та на початку ХХ століття. З найуспішніших закладів зазначеного періоду була земська Митрофанівська школа. До заснування цього закладу на його місці працювала церковно-парафіяльна школа. Вона знаходилася у невеликій хатці, яку місцеві мешканці називали «зеленою».
У 1911 році у Митрофанівці стару будівлю знесли і відкрили нову двокласну школу. Працювати заклад почав у 1912 році. Споруда видалась гарною, для будівництва використали червону цеглу. На зведення нової школи земство виділило власні кошти.
Для робіт облаштування, влада запросила майстрів, селяни у яких були воли теж допомагали підвозити будівельні матеріали. Основні будівельні матеріали – цеглу і черепицю виготовляли місцеві сільські майстри. Невеликий цех знаходився неподалік школи. Окремої уваги заслужило замішування глини, якою обробляли стіни: глину використовували залеглу, до неї домішували кінський кізяк, солом’яну січку. За особливою рецептурою готували розчин, до нього додавали сирі яйця, для укріплення стін.
Для зведення фундаменту використовували місцевий камінь. На території школи з такого ж каменю виклали невелику будівлю майстерні, яка тривалий час була кузнею, завдяки цьому у школі разом з загальною освітою можна здобути за вибором кваліфікацію коваля або слюсаря.
У 1915 році в зв’язку з тим, що школу відвідувала велика кількість дітей, майстерні закрили, і замість них облаштували дві класні кімнати.
Особливості занять у Митрофанівській школі
Митрофанівська школа мала статус двокласної і належала до освітніх закладів ІІ ступеня. В першому класі програма навчання не відрізнялась від однокласної земської школи і мала однорічний строк навчання. Що стосується другого класу, то він був розрахований на додаткове отримання знань шляхом більш глибокого вивчення Закону Божого, історії, граматики, креслення та інших предметів. Заняття в закладі ділилися на 2 черги. Перша черга дітей відвідувала заклад з 8:00 до 9:00 години ранку. Друга – з 14:00 до 15:00 години дня. Першокласників відпускали додому на годину раніше, ніж інших. Дуже часто вчителі проводили додаткові заняття з учнями, які погано засвоювали навчальну програму. Крім цього, заняття могли відвідувати і дорослі люди, які не вміли читати, писати, рахувати. Навчальний рік розпочинався у вересні і закінчувався у травні. В зв’язку з тим, що серпень-вересень тривали жнива, діти допомагали батькам збирати урожай, школа відкривалася на початку вересня. На початку навчального року заклад відвідували 2-5 дітей. Щоб розв’язувати цю проблему, вчителі робили оголошення про те, що школа працює.
Розвиток школи
У 1929 році заклад став семирічним. Його вже називали «ШКМ» – школа колгоспної молоді. У роки голодомору заклад не працював. Починаючи з 1936 року класи зробили різновікові. В кожному класі було по 30 учнів. У цьому ж році школа стала середньою.
Коли розпочалася війна навчання припинили, будівлю зробили військовим госпіталем. Зимою у 1944 році школа знову відкрилася. Прийшло багато дітей, навчання проводили вже у три зміни. Кімнат для навчання дітей не вистачало. У будівлі стояв великий стіл і за ним навчалися стоячи. Підручників не було, залишилась тільки читанка, її рвали і розділили кожному учню по листку, щоб було з чого читати. Для письма використовували чорнило, газети, мішки. Світла в приміщеннях не було, тому використовували гасові лампи.
Розвиток закладу розпочався з 1950 року. Тоді школу перейменували на середню, учні за навчання платили 150 карбованців. За ці кошти керівництво школи почало розбудовувати заклад. У 1978 році приміщення розширили.