Вперше духовне училище у нашому місті відчинило свої двері у 1820 році. Це, мабуть, один з найстаріших навчальних закладів у Єлисаветграді. На початку 1870 року за кошт цього училища побудували великий двоповерховий будинок на розі Вокзальної та Київської. Тепер у цьому приміщенні розташована школа №14.
На жаль, про цей заклад не так багато інформації. За словами вчительки історії школи №14 Надії Феденко, яка багато років присвятила дослідженням історії закладу, архів училища знищений. Більше на kropyvnytskyi.one.
Як навчали дітей?
Духовне училище – це навчальний заклад, в якому навчають винятково майбутніх священників. Проте у 18 столітті духовна та світська освіта за структурою були однаковими.
Світська освіта складалася з народних училищ, які фактично відповідали рівню сучасної початкової школи. Майже така сама система була і в духовній освіті – церковноприходська школа, духовне училище (4-9 клас), духовна семінарія.
Коли діти випускалися з гімназії, вони мали змогу продовжувати освіту у духовній академії, а випускники семінарій – в університетах. Часто випускники духовних училищ вступали до 6 класу простої гімназії.
Програма духовного училища майже нічим не відрізнялась від гімназійної. Крім Закону Божого, там викладали російську мову, церковнослов’янську, грецьку, латинь, арифметику. Найбільше часу приділяли вивченню креслення, церковним співам. Приймали в таку школу лише православних дітей.
В Єлисаветграді училище було створене для безплатного навчання дітей священнослужителів. Проте досить скоро сюди почали за плату приймати дітей дворян, міщан та простих селян. За навчання доводилося платити великі гроші. За рік – 50 рублів, вже на початку 19 століття, ціна за навчання піднялася, складала 150 рублів в рік. Тому дозволити таку «розкіш» дітям мали змогу не всі батьки.
Хоча для батьків хлопчиків це було зручніше, ніж реальне училище чи гімназія. Учні жили на території училища в спеціально облаштованому гуртожитку. При училищі була власна церква, лікарня, баня.
Згідно з тодішніми мірками, училище було дуже великим. Полковник Шмідт зазначав, що у 1846 році в училищі навчалося 90 учнів, у 1853 році – 150 учнів. Через кілька десятиліть у місті почали відкриватися й інші навчальні заклади для хлопчиків, попри це кількість учнів в духовному училищі не зменшилась.
У 1882 році на посаду директора духовного училища був призначений Василь Флоровський. Всього лише рік він керував училищем. У 1883 році чоловік став священником домової церкви училища. Пізніше додатково він викладав Закон Божий у реальному училищі та чоловічій гімназії.
Випускники відомі на весь світ, закриття училища
Щодо відомих людей, які закінчили духовне училище, то перш за все треба згадати священників-краєзнавців: Гаврила Сорокіна, Василя Нікіфорова. А ще, в цьому закладі навчався Данило Крижановський, який написав пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».
Священником Данило не став, після закінчення семінарії подався до Новоросійського університету викладати російську та старослов’янську мову. Там він створив чоловічий хор, більшість часу складав твори та романси, які виконував хор.
Пісню на вірш Шевченка, Данило Крижановський написав спеціально для Марка Кропивницького, творчістю якого щиро захоплювався.
На жаль немає інформації щодо того, за яких умов припинило своє існування це училище. Проте відомо, що вже у 1920 році в будівлі духовного училища відкрили єдину трудову школу.
Стосовно самої будівлі, то у 1990 році її фасад обклали плиткою, вигляд змінився. В середині будинку все чудово збереглося – сходи, колони, арки, навіть двері колишньої домової церкви. Найбільше з поміж всього виділяється велика церква та актовий зал.