Євген Філімонович Маланюк – український письменник, культуролог, публіцист і гарний літературний критик. За своє життя ця людина зробила великий внесок в культуру і просвітницьку сферу України. Більше на kropyvnytskyi.one.

Дитинство, навчання

Народився Євген 1 лютого 1897 року у селищі Пупок Кіровоградська область. Сім’я була бідною. Батько хлопця Филимон працював вчителем у селищній школі, а згодом був повіреним у міському суді, в вільний час проводив роботи в просвітницькій діяльності, та підробляв режисером аматорських театральних вистав. Мати хлопця не працювала ніде, займался домашнім господарством і вихованням дітей. 

Євген був не єдиною дитиною в сім’ї, було ще два хлопчики. Навчався Маланюк в Новоархангельській початковій школі. Мав блискучі знання. Завдяки старанному навчанню, його перевели на безкоштовне форму, що значно полегшило долю бідної сім’ї. Маланюк зміг здобути стипендію під час навчання. 

З дитинства у нього була здібність і любов до літератури, у 13 років він почав писати свої перші вірші. 

У 1914 році розпочинається Перша світова війна, яка перешкоджає навчанню. У 1915 році хлопець стає курсантом Першого Київського військового училища, яке успішно закінчив з відзнаками і йде воювати.

Доба змагань

У 1917 році на його долю падають випробування одне за одним, він потерпає від потрясінь, втрат, жорстких буднів на фронті. У 1919 році Євгена на фронті беруть в полон. Тоді Маланюк разом зі своїми друзями в полоні починає писати свої перші серйозні історії з життя і самостійно друкується в різних зарубіжних виданнях. 

Життя і творчість в Чехословаччині

Восени 1923 року поет виїжджає до Чехословаччини, де вступає до гідротехнічного відділення інженерного факультету Української академії. Там починає працювати інженером-гідротехніком. 

Деякий час він входить до ліги українських націоналістів, співпрацює з журналами. При цьому Маланюк активно спілкується з різними відомими діячами, поетами з України, що в майбутньому приносить чоловікові велику користь. Він починає брати активну участь у літературно-мистецьких вечорах, дискусіях, які влаштувалися у Празі. 

Вже у 1925 році виходить його перша збірка віршів «Стилет і стилос». Саме вона стала великою подією в житті митця. Цією книгою він зміг створити і проявити власні позиції поета-націєтворця. 

Особисте життя

У 1925 році у Подєбрадах Маланюк знайомиться зі студенткою медичного коледжу Зоєю Равич родом з Полтавщини. Пара починає зустрічатися і через кілька місяців беруть шлюб. Здавалося, кохання було настільки міцним, що вони взяли навіть шлюб у церкві святого Миколая у Празі. Проте, кохання і шлюб тривали недовго. Вони розлучилися, чоловік подався на заробітки до Варшави. А Зоя, так і залишилася жити і працювати у Празі. 

Перебуваючи у Варшаві Євген зустрів кохання всього свого життя, вона була співробітницею чеського посольства Богуміла Савицька, яка все ж стала його дружиною. Після одруження у них народився син Богдан, але на жаль, їхній шлюб розвалився. 

Варшавський період

З 1929 року Маланюк знаходиться в Польщі. У 1930-х роках активно співпрацює з львівським журналом «Літературно-науковий вісник». Далі чоловік стає організатором літературного гурту «Танк», до якого входять відомі у всьому світі митці, такі як: Ю. Косач, О. Теліга та багато інших. 

На варшавський період припадає вихід у світ багатьох наступних книг поета: «Земна мадонна», «Вибрані поезії». Додатково, Маланюк підробляє в одній із Варшавських шкіл вчителем. 

Американський період

У 1949 році чоловік переїжджає до США, поселяється на околиці Нью-Йорка. Чоловік активно працює над своїми творами і проповідує їх навіть в чужій країні. У 1958 році Маланюк стає почесним головою об’єднання українських письменників «Слово». За океаном з’являються його збірки: «Серпень», «Остання весна» та багато інших. 

Останні роки життя

Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку. Поховали поета на цвинтарі святого Андрія у штаті Нью-Джерсі. Після смерті вийшла впорядкована ним при житті – збірка поезій «Перстень і посох».