Бізнес на Кіровоградщині почав започатковуватися з моменту створення міста. Кінець 18 століття і перша половина 19 століття були часом визрівання в надрах феодально-кріпосницької системи капіталістичного способу виробництва.
Широкому розвитку в центрі України цьому процесу сприяли господарства поміщиків, торгові відносини. Вважається, що найбільшим ярмарком в центрі був Георгіївський, який проводили в Єлисаветграді. Він виник в 1830 році. На нього припадало майже половина торгового обігу місцевих ярмарків.
Через 5 років після заснування цього ринку тут було продано коней на 60 тис. карб, волів на 90 тис. карб, корів на понад 30 тис. Більше на kropyvnytskyi.one.
Торгівельний центр, розвиток бізнесу
Важливий на той час торговельним центром був Новомиргород, бо саме в ньому щороку збиралися 4 ярмарки. Найчастіше там торгували кіньми, великою рогатою худобою. Коли люди почали вивозити хліб за кордон, з’явилося багато ярмарків, які створювали гарні умови для поширення чумацького промислу, особливо в Олександрії.
Коли відбулося встановлення капіталістичних відносин, відбулося поглиблення процесу товаризації СГ виробництва. Через порти продукти землеробства і тваринництва відправлялися на зовнішні ринки. Відомі поміщики турбувалися за власний бізнес, тому обирали для себе найкращі умови. Посилився активно розвиток промислових підприємств для переробки продуктів хліборобства і тваринництва в місті і прилеглих до нього невеликих обласних містечках. Вже з 1840 року до 1850 року 19 століття в таких містах як: Новоукраїнка, Голованівськ, Златопіль нараховувалось понад 100 промислових підприємств. Їх власниками були виключно купці. Вітряних млинів було понад 3000, діяли фабрики, заводи для виготовлення скла, селітри. Вже у 1850 році на території нашої області будують перші цукроварні. Через рік в Бобринці і Капітанівці побудували цукрові заводи. На таких підприємствах поміщики використовували селян в якості дешевої робочої сили.
Перед реформою, яка відбулася 1861 року сільське населення почало ділитися на кілька груп. Основними були поміщицькі, державні селяни, військові поселенці. На душу в середньому припадало 3,5 десятин землі. При достатній кількості родючої землі близькості ринків, ще слабкому розвитку селянських промислів найвигіднішою формою використання кріпаків стала панщина.
Власні єлисаветградські гроші
У грудні 1917 року владу в місті захопили більшовики. Місто продовжувало жити: працювали заводи, магазини, селяни активно привозили на базар свої продукти. У 1918 році в Єлисаветграді відбулася серйозна проблема, не було взагалі готівки. Міська дума вирішила друкувати власні гроші, які ходили виключно на території міста. Купюри номіналом 10 рублів називали розмінними квитками міста. Їх друком і підписами займався міський голова – Сергій Крамаренко.
Не зважаючи на те, що часто змінювалась влада, друк грошей не припиняли. Весною і місті почали друкувати купюри номіналом 1 і 3 рублі. Перші партії власних грошей були забезпечені майном міста і влада вела контроль над обсягом готівки. Проте уникнути інфляції було неможливо. За межами міста ці гроші були недійсними, за них неможливо було взагалі нічого придбати. До того ж, незважаючи на те, що гроші мали кілька ступенів захисту, їх друкували на папері з водяними знаками, вони мали тонкий малюнок.
Вилучили з обігу ці гроші тільки у 1923 році, їм на зміну прийшов радянський рубль. Більшовицька влада встановлювала свої порядки в місті. В зв’язку з цим, після 1923 року бізнес купців почав поступово занепадати, страждали і селяни. Всі були під сильним гнітом і за ведення бізнесу мали платити податки.