Грушківський цукровий завод – має цікаве минуле. Колись він був найбільшим підприємством, яке виготовляло цукор для всієї України. Знаходилося це підприємство у Благовіщенському Кіровоградської області. Завод створили завдяки зусиллям княгині Строгановій. Більше на kropyvnytskyi.one.
Історія створення
Вже 1870 року княгиня підписала договір з купцем Лукіним родом з Чернігова, про зведення на власній земельній ділянці цукрового заводу. Щось пішло не по плану, тому восени 1872 року споруду не добудували, і її викупили іноземці. Вони створили ціле товариство Грушківського цукрового заводу, який пізніше давав досить гарний капітал – 500 тис. карбованців в місяць.
Нові господарі закупили імпортне обладнання для заводу і вже у грудні 1873 року Грушківський завод розпочав свою роботу.
Одночасно з заводом збудували кілька будівель для робітників підприємства. Всього 22 будинки і 3 казарми для працюючих тут. У результаті в 1880 році біля заводу посилились люди, їх називали – висілки заводу.
Працівниками заводу були люди, які жили в навколишніх селах. Умови праці на той час були досить важкими, працювати потрібно було по 12 годин на добу. Зарплату платили мінімальну, при цьому часто видавали в якості зарплати продукти, цукор мішками.
У 1879 році завод поставили на торги і продали.
Через 3 роки він став власністю питомої Київської контори, яка здала його в оренду німецькому підприємству. У 1888 році працівники почали влаштовувати страйки, у результаті яких виробництво цукру зупинилося на 4 дні.
У 1890 році почалося збільшення обсягів виробництва, з’явилася необхідність доставляти і вивозити готову продукцію. Тому саме тоді тут проклали вузькоколійну залізницю, перший поїзд по ній пройшов у 1894 році. Коли дирекція змогла зробити гарні умови праці для своїх робітників, почала збільшуватися чисельність робітників.
Завод у роки революції і Першої Світової війни
У ході першої революції 1906 року на заводі відбулися страйки. Учасники хотіли аби їм підвищили зарплату і ввели 8 годинний робочий день. Страйк відклав негативний відбиток на всі сфери підприємства. Вслід за простими робітниками свої права почали відстоювати підприємці, які постачали на завод буряк, вони також відмовилися виходити на роботу. У результаті всіх причетних до страйку звільнили, і відразу почали шукати інших робітників.
Крім того, звернулися до подільського губернатора А. Ейлера з проханням прислати війська для праці. У результаті, в селище прибув цілий полк солдатів, яких використовували як безкоштовну робочу силу на сільськогосподарських роботах.
У 1914 році під час Першої Світової війни багато чоловіків мобілізували до лав армії, але власники закладу домовилися з губернатором про те, що найбільш кваліфіковані працівники повинні бути залишені на підприємстві.
Весною 1917 року на підприємстві керуючі пішли на поступки своїм робітникам. Вони змогли зробити коротшим робочий день з 13 годин до 11 годин, а також поліпшили робітникам умови проживання і харчування.
Завод у 1918-1991 роки
Взимку 1918 року у селі правила Радянська влада, але весною село окупували австрійсько-німецькі війська. У цю пору тут виникла група самооборони. При сприянні залізничників і місцевих жителів, працівники заводу саботували вивіз хліба, цукру та інших продуктів до Німеччини. Потім територія села опинилася у зоні активних бойових дій громадянської війни.
У 1928 році заклад реконструювали і його потужність виробництва збільшили. За чотири роки тут виготовили понад 2 мільйони пудів цукру.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна в зв’язку з наближенням лінії фронту обладнання заводу частково демонтували і підготовили до евакуації, але перевезти в надійне місце, його просто не встигли.
Перед тим, як гітлерівці зазнали поразки, вони розграбували завод, вивезли велику частину цінного обладнання і замінували приміщення, але так і не змогли повністю знищити підприємство.
Вже влітку 1944 року новий завод розпочав свою роботу і до кінця сезону цукроваріння зміг випустити 200 тис. пудів цукру.
У 1959 році підприємство вкотре відновили і покращили. На пункті, де приймали цукор пришвидшили механізацію процесів виробництва. Це дало якісний результат, бо потужність збільшилася до 20 тисяч центнерів буряка на добу.
Певний час Грушківський цукровий завод був найбільшим підприємством, яке мало на балансі багато об’єктів інфраструктури.
Коли Україна стала Незалежною, Грушківський цукровий завод перейшов у власність Державного комітету харчової промисловості України. У 1991 році він повністю припинив свою роботу і перестав існувати.