Щодня біля неї бувають тисячі кропивничан та гостей міста: хтось поспіхом проходить мимо, хтось переходить на сусідню вулицю через подвір’я закладу, бо так швидше, а хтось приходить сюди, бо живе романтичною, освітньою, затишної і доброю атмосферою бібліотеки. Обласна наукова універсальна бібліотека імені Д.І. Чижевського – одне з найбільших книгосховищ України. Цей заклад щодня гостинно приймає сотні відвідувачів, аби огорнути їх своїм затишком. Для кропивничан це не просто книгозбірня, а одна з найяскравіших культурних візитівок міста. Про історію заснування і розвитку бібліотеки, а також про роль, яку вона відіграє в житті міста розказують кропивницькі журналісти, історики та працівники закладу. Більше на kropyvnytskyi.one.
Книгозбірня, якій більше 100 років
Сьогодні відвідувачі бібліотеки користуються послугами відреставрованого приміщення, підлаштованого під запити поточного століття. Сучасна електронна пошукова система закладу, просторі презентаційні та лекційні зали, облаштовані новітнім комп’ютерним обладнанням, під’єднання до світової системи міжнародного співробітництва – про все це навіть мріяти не могли люди, які колись закладали основу майбутньої бібліотеки – кістяк, на якому повинні були триматися численні фонди, відділи та освітні центри. А відбувалося це наприкінці 1800-х років. За більше ніж сто років структура закладу значно розширилася та вдосконалилася. Сьогодні кропивничани пишаються тим, що в їхньому місті знаходиться одна з найбільших бібліотечних наукових баз, що не лише координує роботу всіх бібліотек регіону, але й є авторитетним суб’єктом міжнародних наукових відносин.
Що відбувалося в стінах бібліотеки в перші роки її існування
Історія закладу, яким ми його знаємо сьогодні, веде початок від маленької книгозбірні, що була відкрита в Єлисаветграді 2 лютого 1899 року. Мало хто цікавився в ті часи друкованими виданнями; інтерес до них зріс після 1910 року, коли у суспільстві почали загострюватися соціально-політичні настрої. Не дивно, що на початку Першої світової війни кількість відвідувачів значно зросла, адже єлисаветградці прагнули бути в курсі подій, що відбуваються на фронтах. У стінах бібліотеки (які, до речі, знаходилися в іншому місці, а не там, де ми їх звикли бачити) влаштовувалися читання періодичної преси для містян, які не володіли грамотою. На початку 1920-х громадська книгозбірня була перетворена на міську округову центральну бібліотеку. 1926 року їй було присвоєно ім’я Н.К.Крупської. напередодні Другої світової війни бібліотека набула статусу обласного закладу.
Заклад було створено на кошти єлисаветградських меценатів – нотаріуса А.Ф.Якубовського. літератора П.О.Зеленого, історика та археолога П.З.Рябкова. Для відкриття книгозбірні було обрано приміщення на вулиці Дворцова; це був будинок купця М.Бардаха. Та вже наступного року заклад «переїхав» до будинку С. Остроухова, який нині прикрашає ріг вулиць Шевченка та Великої Перспективної.
Новий переїзд та розширення фондів
Першим директором Бібліотеки був Ф.Якубовський, заступником – Ю.Піковський. Працівники закладу виходили на роботу щоденно та працювали у дві зміни – з 10.00 до 13.00 та з 17 до 20 години вечора. Вечірні відвідування були більш активними, оскільки вдень більшість містян працювали на підприємствах. Відомо, що на початку 1900-х років книжковий фонд налічував до десяти тисяч одиниць. За якесь десятиліття кількість книг зросла до 40 тисяч, відтак – постала потреба в пошуках нового приміщення. 1920 року було прийнято рішення про переїзд у будинок І.Марущака, який зберігся до нашого часу та є пам’яткою архітектури. 1939 року, коли офіційно була утворена Кіровоградська область як самостійна адміністративно-територіальна одиниця, діяльність закладу поширювалась на 30 прилеглих районів.
“Все починалося з невеликої кількості фондів. У рік заснування закладу там було не більше ста книг. Бібліотека не була безкоштовною, туди приходили люди, які мали можливість користуватися інформацією і хотіли, щоб заклад розвивався”, – інформує Валентина Животовська, директорка обласної бібліотеки Чижевського кореспондентів кропивницького телеканалу «Вітер».
Як бібліотека пережила Другу світову війну
Окупаційний період залишив сумний відбиток майже на кожній культурно-історичній та освітній пам’ятці міста. Не виключенням стала і бібліотека. Фонди, які дбайливо збиралися засновниками, були зруйновані окупантами. Майже повністю спалені каталоги вдалось відновити ближче до 1950-х років. Значною мірою було зруйновано інвентар, тож заклад тимчасово припинив своє існування, не дивлячись на гостру потребу містян володіти інформацією з нових періодичних видань. «Якщо чесно, в ті роки кіровоградцям було не до читання літератури. Всі цікавились виключно політичними та воєнними новинами, які поширювались і без діяльності бібліотеки», – говорить місцевий дослідник Кирило Олексієнко.
1944 рік став визначним в історії бібліотеки, адже саме тоді вона відновила своє функціонування. Не дивлячись на те, що війна не закінчилася, місцеві громадські діячі почали вкладати кошти у відновлення закладу, який вважався своєрідним народним освітнім центром.
Повоєнні роки та новий етап розвитку
В 1950-х роках чисельність відвідувачів помітно зросла, адже до бібліотеки було надіслано всесоюзний обов’язковий примірник документів. Це означало, що заклад отримав новий статус, який передбачав виконання культурно-ідеологічних функцій. В 1960-х роках кіровоградською ОУНБ було прийнято рішення про популяризацію в народних масах літературної творчості радянських поетів та письменників. Особлива увага приділялася творам авторів, що мали безпосередні зв’язки з Кіровоградщиною.
У 1980-х роках заклад почав будувати зв’язки з великими книгарнями різних країн, що входили до соціалістичного табору. При бібліотеці почали відкривати літературні студії. Найбільш популярним у місті був літературний клуб «Жменя».
Будівництво споруди, в якій тепер розміщуються бібліотечні фонди, тривало 8 років. Головним архітектором було призначено А.Гурбо. До 1982 року на розі вулиць Гагаріна і Велика Перспективна виросла нова будівля, в якій розмістили численні відділи з великими фондами та бібліотечним обладнанням. Загальна площа сучасної бібліотеки – майже 8 тис. кв. м. Книжкові фонди бібліотеки було розділено по галузях. Того ж року почали функціонувати 9 спеціалізованих залів. Відбулося відкриття лекційної зали, де одночасно могло перебувати 150 осіб.
Глобальні перетворення в 1990-х
Роки перебудови стали революційними в історії існування бібліотеки. У цей період почали активно втілювати проєкти, які до цього не фінансувалися. Запровадили і почали використовувати нові технології обробки інформації та обслуговування читачів. Вперше було створено електронний каталог періодичних видань, наукових праць та підручників. Знакова подія – відкриття веб-сайту закладу в 1998 році. Активно почали розвиватися зв’язки з місцевими та загальнодержавними органами влади, оскільки бібліотека стала активним суб’єктом у сфері міжнародних наукових відносин.
До речі, сучасну назву заклад отримав 3 березня 1993 року, коли на загальних зборах доктор філологічних наук, викладач місцевого вишу Л. Куценко висунув ініціативу присвоїти бібліотеці ім’я відомого філософа, славіста та енциклопедиста Дмитра Івановича Чижевського.
Від 2000-х до нашого часу
Від початку поточного століття відкривалися нові структурні підрозділи, розширювалися бази обслуговування користувачів, налагоджувалися нові зв’язки із іншими бібліотеками та закладами освіти не тільки по території нашої країни, але і за кордоном. Один з найновіших підрозділів – відкритий в 2018 році відділ документів у галузі медицини.
Левова частка зусиль працівників закладу направлена на організацію, роботу і розвиток інформаційно-ресурсних центрів, користувачем яких може стати кожен житель області. Наразі на базі бібліотеки діють Канадсько-Український та Польський культурні центри, спеціалізований центр «Інтерсвіт», «Вікно в Америку», центр європейської інформації та інші. Для школярів та студентів на базі бібліотеки більше 10 корів тому був відкритий клуб інтелектуалів.
Важлива складова діяльності бібліотеки – організація та проведення неформальних культурно-освітніх заходів: тренінгів, лекцій, виставок, майстер-класів, вечорів читання, концертів, наукових зустрічей. До бібліотеки з освітніми лекціями часто приїздять діячі культури і науки з усієї України, а працівники місцевих вишів разом з студентами часто проводять тут лекції і презентації.
Бібліотека для всіх
В читальних залах можна побачити не лише студентів, а й дітлахів та людей літнього віку. Сюди приводять найменших кропивничан, аби записати їх на освітні гуртки та майстер-класи по рукоділлю. Тут функціонує підрозділ Вищої народної школи, так званий гурток для людей «третього віку». Сюди поспішають, аби взяти участь у засіданні іноземномовних розмовних клубів та щорічних традиційних акціях і фестивалях. Одним із найулюбленіших кропивничанами заходів вважається щорічна акція «Щедрий вечір», яку працівники бібліотеки проводять напередодні Різдва. Не менш цікавими є освітньо-культурні заходи, які проводять перед Великоднем.
«Зараз дуже популярне сімейне читання. До бібліотеки часто приходять батьки з дітьми. Традиційно звикли читати люди більш поважного віку, які беруть видання у відділі абонемента», – повідомляє перша заступниця директора книгозбірні Оксана Ткаченко.
Улюблене місце студентів
У другій половині дня коридори та читальні зали бібліотеки поступово наповнюються молодими людьми, які приходять сюди, щоб підготуватися до семінарів, написання дипломних та курсових робіт. Після уроків тут часто можна зустріти школярів, які приходять за художньою літературою чи просто щоб відвідати який захід. Читальні зали – світлі та просторі, з численними письмовими столами та стелажами, що розділяють робочі секції і створюють атмосферу затишку.
Про те, як свого часу у цих стінах писала дипломну роботу розказує колишня студентка педагогічного університету ім. В. Винниченка Катерина Марченко. Дівчина ділиться теплими враженнями, які зберігаються в пам’яті вже не один рік.
«Коли ми тільки починали навчання в університеті, викладачі спонукали нас до самостійної роботи з літературою, яка є тільки в фондах наукової бібліотеки. Спочатку було важко звикнути до того, що після пар доводиться ходити ще й сюди; вважайте, ввечері освітній процес теж не закінчувався. Але за кілька місяців для нас з одногрупниками бібліотека Чижевського стала не просто місцем, куди потрібно прийти «з-під палки» й швидко зробити те, що задали на лекції. Похід сюди став справжнім святом, своєрідною традицією, коли ми з друзями збирались в одному з читальних залів, здвигали парти і разом досліджували старі документи і наукові праці. Тут я й дипломну роботу готувала».
Сьогодні Катя із щемливим трепетом згадує ті часи та обов’язково зупиняється біля бібліотеки, коли проходить по знайомій вулиці.
Перлина та найбільший скарб книгозбірні
У стінах закладу зберігається найстаріша книга, що була подарована єлисаветградськими меценатами у день його відкриття. На честь святкування 120-річчя закладу адміністрація дозволила усім бажаючим доторкнутися до історії в прямому сенсі слова. Книга настільки стара, що деякі сторінки випадають, а текст, написаний староруською мовою місцями вже затертий. Пожовклі аркуші зберігають не просто друковану інформацію: на них нанесений дух старого Єлисаветграду таким, яким він був у позаминулому столітті. Про історію цієї книги детальніше кореспондентам «Вітру» розповіла Валентина Нугіна, завідувачка відділу рідкісних та цінних видань. «Колись юнак, що володів цією книгою, програв парі своїй подрузі Соні. Умови були такі: у разі програшу хлопець дарує книгу бібліотеці. Так і вийшло. Тепер цей унікальний екземпляр із каліграфічним авторським написом «Проигранное Соне пари, 1899» прикрашає виставковий стелаж відділу цінних книг. Автор книги – дослідник Гнідіч, з-під пера якого і вийшла «Історія мистецтв».
Про що не знають відвідувачі або таємнича атмосфера бібліотечних підвалів
З нагоди святкування ювілею закладу до бібліотеки завітали місцеві кореспонденти Суспільного. Їх гостинно зустріли та провели екскурсію виставковими та читальними залами. Найцікавіша частина прогулянки поверхами чекала в підвалі приміщення. Мало хто знає, що основна частина бібліотечного фонду знаходиться не на верхніх поверхах, де традиційно збираються відвідувачі, а на двох підвальних поверхах, куди працівники спускаються у разі потреби.
«Бібліотека наближається до книжкового фонду розміром у мільйон примірників. Більша частина (близько 650 тисяч томів) розміщені саме в підвалі. Ще один цікавий факт: якщо книжкові полиці виставити в одну лінію, вийде стелаж близько 20 кілометрів», – підрахувала журналістка Олена Демчак для Суспільного.
Найстаріший та найтаємничіший підрозділ бібліотеки – той самий відділ рідкісних книг, про відвідини до якого потрібно заздалегідь домовитися із завідувачкою – Наталією Зеленською.
«У нашому відділі зберігалися примірники унікальних видань навіть у неспокійні часи Жовтневого перевороту та Другої світової війни. Тут і донині є колекції, що були в особистому користуванні Олександра Ілліна, Дмитра Чижевського та Володимира Винниченка», – повідомляє пані Наталя.
Кропивничанка Олена Шпак рекомендує своїм співгромадянам цей заклад як місце, де можна морально відпочити, інтелектуально збагатитися, поспілкуватися з друзями та тими, хто розділяє ваші думки. «Я вже не одне покоління «виховала» у цих стінах. Коли навчалася в університеті, вмовляла друзів сюди приходити зі мною. Потім приводила своїх дітей, а от тепер вже й з онуками відвідую читальні зали», – з теплою усмішкою розказує жінка про свою дружбу з бібліотекою.
Зібрання думок і фантазій усіх авторів світу сьогодні легко знайти в інтернеті. Але бібліотека – це унікальне місце, де можна отримати не тільки знання та необхідну інформацію, але й насолоду від «спілкування» з «живими» примірниками літературних скарбів. Сюди приходять за натхненням та для того, щоб підтримувати культурні і наукові комунікації. Не дарма обласна наукова бібліотека Чижевського давно вважається міським осередком культурного життя, своєрідним «народним університетом» для кропивничан та жителів усієї області.
