Цукровий Капітанівський завод – це унікальне підприємство харчової промисловості, яке колись було найбільшим у всій Кіровоградській області. Підприємство пережило банкрутство, після чого йому дали назву «Новомиргородський цукор». Більше на kropyvnytskyi.one.

Історія створення, умови праці

У 1838 році село Капітанівку купив граф О. Бобринський. У 1846 році граф вирішив в селі збудувати цукровий завод. Цей заклад почав працювати завдяки селянам, які працювали на плантаціях цукрових буряків і тим самим забезпечували підприємство сировиною.

У 1876 році тут працювало понад 800 осіб. Працювали не тільки жінки та чоловіки, але й навіть підлітки. Умови праці були досить важкими, майже всі роботи виконували вручну, робочий день тривав до 17 годин. Граф не турбувався про своїх робітників і платив дуже низьку зарплату, також завод своєчасно не оснащували технікою, яка б могла покращити умови праці.

Протести робітників, громадянська війна

У ході першої російської революції робітники цукрового заводу кілька разів брали участь у демонстраціях. У 1905 році весною, вони разом із місцевими сільгоспробітниками страйкували, аби їм підвищили зарплату та скоротили робочий день. Влітку 1905 року був повторний наступ, тоді місцева влада вирішила розправитися з людьми, більшу половину страйкарів заарештували і забрали до в’язниці.

У 1907 році був ще один страйк, на якому робітники почали висувати вимоги збільшення оплати праці жінкам, підліткам, також було прохання переглянути розмір зарплати чоловікам, які працювали тут в нічні зміни. В результаті керівництво заводу прислухається до вимог людей і підвищили зарплату.

У 1918 році в селі встановили Радянську владу, на заводі створили фабрично-заводський комітет, який вів контроль над виробництвом і забезпечував охорону підприємства. Вже весною в цьому ж році Капітанівку окупували німецько-австрійські війська.

Далі на початку гигор’ївського заколоту у 1919 році велика банда захопила село, вони відбирали цукор у людей, крім того, розграбували склад на заводі.

Розквіт заводу

Після війни швидко відновилося виробництво цукру. У 1924 році на базі колишнього маєтку Бобринських створили радгосп, який мав 2900 га орної землі. Тут почали впроваджувати передові методи обробки землі, вирощувати цукрові буряки. Крім того, на підприємстві почало працювати понад 300 робітників.

У 1931 році відбулася індустріалізація, тому підприємство реконструювали, придбали нове обладнання і дали йому назву «Капітанівський цукровий комбінат». Відбулася активізація роботи щодо підвищення ефективності праці, зниження вартості продукції, а уже у 1934 році цей комбінат став переможцем всесоюзного змагання підприємців харчової промисловості СРСР.

Всі люди, які тоді працювали на заводі брали активну участь у розвитку села, за кошти комбінату тут побудували школу.

У 1940 році виробнича потужність заводу склала 150 тонн цукру на добу.

Завод під час Великої Вітчизняної війни

У 1941 році гітлерівці захопили село. У 1944 році коли гітлерівці відступали, зруйнували цукровий завод і залізничну станцію, яка до нього прилягала, крім того, спалили 70 житлових будинків. Але досить скоро у 1950 році комбінат реконструювали, що дало змогу збільшити обсяги виробництва.

Завод в роки Незалежності України

Після проголошення Незалежності України комбінат перейшов у володіння Державного комітету харчової промисловості України, надалі його реорганізували і зробили відкритим акціонерним товариством.

У 1995 році було ухвалене рішення Кабінетом Міністрів України про те, що завод потрібно приватизувати. У 2001 році обласний суд порушив справу про банкрутство заводу. Через рік його все ж визнали банкрутом і почали ліквідувати, але завод і далі продовжує свою діяльність.