Журналіст-волонтер – Наталія Луценко

Майже 10 років Наталія присвятила роботі журналістом в друкованих ЗМІ, але життя склалося так, що через різні обставини жінка потрапила під скорочення. Відразу після втрати роботи вона була в шоці і розпачі, не розуміла, як жити далі. Головним питанням, на яке в неї не було відповіді – це чи повертатися знову в журналістику? Більше на kropyvnytskyi.one.

Життя після звільнення

Практично рік вона офіційно не займалася улюбленою справою, та почала працювати позаштатно. Це був складний, переломний період життя, який потрібно було просто пережити. Вона постійно шукала підробіток, друкувалась в різних виданнях, бралася за будь-яку роботу. На жаль, проживаючи в невеликому Кропивницькому, де існувало всього кілька видань, знайти постійну офіційну роботу за фахом жінці не вдавалося.

Пройшов час, і так склалося, що Наталія почала працювати в сфері культури, саме тоді розпочалася війна, Росія напала на Україну. Працюючи в культурній сфері жінка не полишала журналістики, просто стала журналістом-волонтером. Тепер вона постійно робить дописи до Олександрійського видання «Олександрійський тиждень» та інтернет-сайту «Перша електронна газета». Позаштатно жінка дописує офіційний сайт Приютівської громади.

Волонтерство і журналістика

Найактивніша волонтерська діяльність у сфері журналістики у Наталії розпочалася практично рік тому. Робота приносила жінці неабияке моральне задоволення, адже вона брала інтерв’ю у справжніх патріотів, волонтерів свого краю, почесних людей, які роблять вагомі внески у досягнення перемоги, процвітання України і нашого краю.

Наталія почала дуже активно писати про суспільство, розвиток громадських рухів, волонтерство, а також про допомогу ЗСУ, про долю простих людей, сільських активістів. Протягом року війни вона долучилася до реалізації багатьох доброчинних акцій, проєктів. Одним з таких став втілений в життя її власний проєкт, який стосувався психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб і дітей, які мешкають у сільській місцевості.

Реалізація проєкту, його розвиток стався завдяки коштам гаранту міжнародних донорів. Впродовж трьох місяців журналістка змогла втілити в життя культурний проєкт  – «Поділись добром», який започаткувала на території Приютівської громади.

Для цього Наталія знайшла однодумців, провела на базі 9 сільських закладів культури багато різних культурно-масових заходів патріотичного направлення. До роботи були залучені волонтери однодумці, тому команда змогла разом створити 4 творчі лабораторії та провести 5 патріотичних квестів.

Робота з дітьми вразливих категорій, які дуже постраждали від війни, надихнула Наталію. До того ж місцеві школи та садочки в літній період не працювали. Малечі було важливе живе спілкування і підтримка дорослих. Майданчиками для спілкування, ігор, навчання стали місцеві будинки культури, де провели низку художніх патріотичних заходів – «Мрія про Україну», квест «Батьківщина – єдина країна». Загалом завдяки проєкту журналістки на захід зібралося понад 200 дітей, більша частина яких переселенці.

В своїй статті, яку Наталія написала на окремому сайті вона розповіла, що дуже радіє тому, що її журналістський талант не пропадає даремно. На таких добрих справах вона не заробляє гроші, але отримує від роботи задоволення, і пишається собою, а саме тому, що вона може бути корисною для людей.

Жінка планує в майбутньому з легкістю розповідати про прості людські потреби і життєві негаразди, ділитися їхніми історіями з іншими, вирішувати різні гуманітарні питання. Тому впевнено Наталія Луценко говорить, що її діяльність, талант націлений на благо не тільки в рідному місті, але й в Україні. Вона щаслива, що в кожної людини є свій фронт, і кожен може бути на ньому корисним для всіх потребуючих допомоги.

More from author

Як і про що писати в соцмережах в умовах війни

Війна внесла свої корективи не тільки в розпорядок життя, а й в соціальні мережі. Інстаграм, Твіттер та Фейсбук стали інформативною зброєю, за допомогою якої...

Чому єлисаветградці любили пиво з пивзаводу Зельцера

Що таке пиво єлисаветградці дізналися у 1800 році, бо тоді в місті працювали два пивоварних заводи. На них виробляли понад 200 тисяч відер пива...

Олександрійська районна дитяча бібліотека: від заснування до сучасності

Понад півстоліття Олександрійська дитяча бібліотека відчиняє двері для своїх маленьких читачів. У цьому місці діти потрапляють у заворожуючий світ книжкової мудрості. За всі роки існування...
.,.,.,.