Ще з перших днів війни українці зі сходу та півночі України, де почалися активні бойові дії, були вимушені покинути свої оселі, та шукати прихисток в містах, в котрих все було відносно спокійно. Здебільшого всі відправлялись на захід нашої країни, а шлях їх лежав через центральну Україну.
Ключовою точкою на цьому непростому шляху став Кропивницький. Оскільки бойові дії наразі ведуться одразу на декількох напрямках, то зовсім не дивно, що кількість переселенців аж ніяк не зменшується. Офіційно зареєстровано в Кропивницькому, повідомляє сайт kropyvnytskyi.one, станом на 29 квітня 66 тисяч переселенців, з яких 20 тисяч – діти.
Реакція біженців на їжу вразила
Активістка Олена Горобець, яка працює в гуманітарному центрі Кропивницького, розповідає, що в день, коли вона працювала, талони на обіди закінчились, але вони ще мали деякий запас, який був передбачений для волонтерів зі штабу – вони віддали і їх. В черзі стояли люди, які просто питали, чи є щось поїсти – таке бажання було у людини, що пережила жахіття війни, котра постукала в її двері.
За те, що по останнім талонам винесли вже холодний борщ Олені було навіть соромно, але коли вона побачила, як на нього накинулись голодні біженці з Маріуполя, їй стало навіть трішки моторошно. Хто б міг уявити, що таке можливо у двадцять першому столітті?
День, що зруйнував усі плани
Олена розповідає, що вона мала затверджені плани діяльності на цілий рік – телевізійні проєкти, спільні з громадською організацією «Територія успіху» публічні заходи, а також багато чого іншого задля перемоги України. Все було перекреслене 24 лютого, коли зранку кожен українець прокинувся від повідомлень, що почалась війна. В ту рокову ніч Олені наснився поганий сон, в якому вона гірко плакала, нібито втратила когось дуже близького. Уві сні всі рідні були поруч, але вона бігала серед них невтішно ридаючи.
Від цього сну вона прокинулась, а серце калатало як навіжене. Вона почула гул літака, але ще відмовлялася вірити в щось погане, до того часу, поки їй не зателефонувала учасниця одного етнопроєкту, та сказала, що всі поїздки скасовані, тому що почалась війна.
Хто приїздить до міста?
Активістка розповідає, що в першій хвилі біженців були ті, хто не мав можливості поїхати на захід України. Багатші на власних авто проїжджали центр України і їхали далі на захід або за кордон. В кого ж не лишалось грошей, залишались в Кропивницькому.
В перші дні активісти просто розвозили пакунки з найнеобхіднішим до місць, де були централізовано розселені біженці. Вже згодом робота налагодилась та був створений гуманітарний штаб, в якому кожен переселенець міг взяти все необхідне для життя – одяг, гігієнічні засоби, іграшки дітям. До допомоги ті, хто нею користується, відносяться шанобливо, наприклад, якщо щось не підійшло, то повертають, щоб хтось інший, хто її потребує, міг скористатися такою можливістю.
Сьогодні гуманітарний штаб обслуговують 15 волонтерів, але щодня долучаються нові, щоб довести привітність Кіровоградщини, та допомогти українцям, яким довелось приміряти на себе статус біженця.