Кіровоградщина є географічним центром України, тому соціальний, економічний та культурний прогрес всієї держави тісно пов’язаний з його розвитком. Важливим аспектом становлення регіону можна вважати вплив місцевих засобів масової інформації. Про процес зародження преси Кіровоградської області та умови її формування й буде йти мова в цій статті на сайті kropyvnytskyi.one.
Зародження преси
Свій початок історія ЗМІ Кіровоградщини бере ще повітовому місті Єлисаветград Херсонської губернії. Згодом у 1924 році місто було перейменовано у Зінов’єв, а в 1939 була сформована Кіровоградська область з визначеними географічними межами. Варто відзначити, що до революції в Єлисаветграді проживало 90 тисяч жителів, а це лише вдвічі менше, ніж у Харкові. Існувало майже 60 заводів, 14 друкарень. На той час в місті процвітала торгівля, проводилися різноманітні ярмарки, а сільськогосподарською продукцією з Єлисаветградщини забезпечувалися не тільки українські міста, а й закордонні.
Внаслідок реформ у 70-х роках 19 століття почала активно розвиватися промисловість, зріс попит на товари металургії та машинобудування, як наслідок, виникла нагальна потреба в більш професійному управлінні регіоном. Цей процес був нерозривно пов’язаний з обміном інформацією. Розвиток промисловості та сільського господарства, а також покращення транспортних зв’язків, сприяли своєю чергою налагодженню комунікацій з іншими регіонами України. У 1855 році була запущена перша телеграфна лінія. Це подія сприяла зародженню преси в місті та цілому повіті. Першим єлисаветградським періодичним виданням стала газета “Елисаветградский городской листок”, який вийшов у 1874 році.
Варто зазначити, що “Елисаветградский городской листок” не можна розцінювати як повноцінну газету. В ньому друкувалися новини міста на двох сторінках. Випущено було лише два номери видання.
В 1876 році почала друкуватися газета “Елисаветградський вестник”. Саме цей друкований орган вважається першим прикладом газетної періодики України. Складалася газета з чотирьох сторінок на яких розповідалося про новини міста та імперії, розміщувалися оголошення та реклама. Крім цього професійно висвітлювалися виробниче та культурне життя Єлисаветграду. Проіснувала газета 18 років, а останній примірник вийшов у світ 1894 року. Загалом, у період з 1874 по 1915 року на території Єлисаветграда друкувалися близько 40 газет. Кожне видавництво виконувало важливу роль в управлінні та розвитку краю, а також забезпечувало повноцінний обмін інформацією між мешканцями Єлисаветграду. За допомогою газети та інших періодичних видань здійснювалася спілкування політичного центру з провінцією.
Перше професійне видання
Більшість експертів в питанні журналістики схильні думати, що першим професійним виданням Єлисаветградшини була газета “Голос Юга”. Цей друкований засіб масової інформації виходив у період 1904 по 1918 рік. Окремо виділити його варто через те, що попри його п’яте в хронології місце серед інших газет в Єлисаветграді, це було перше по-справжньому професійне видання.
Головним редактором газети був Рохович І.Я. Кожен випуск мав чотири шпальта: на першій друкували рекламу та оголошення, на другій – закордонні новини, на третій – новини імперії та повіту, на останній – рекламу. Мала чітко визначену програму, яка стосувалася політики та суспільства. У всіх без виключення містах та селах України “Голос Юга” мав власних кореспондентів. Останні надсилали інформацією за допомогою пошти або телеграфу. В 1904 році від Міністерства внутрішніх та іноземних справ газета отримала дозвіл на передачу без цензурного перегляду матеріалу до друку телеграм, надісланих іноземними газетами. Завдяки цьому газета почала публікувати ще й закордонні новини
Вражає і періодичність виходу номерів – щодня з додатковим та щорічним. “Голос Юга” друкував до недільного ілюстровані додатки. Частина матеріалів стосувалася торгівлі та промисловості, а також законодавчих актів у цій сфері. Промисловий розвиток регіону призвів до того, що виробники почали виявляти ще більшу зацікавленість в рекламі своєї продукції. В результаті вже дуже скоро газета поглибила своє комерційне спрямування. Почали з’являтися поліграфічні елементи для того, щоб урізноманітнити текст. Серед матеріалів все частіше зустрічалася ілюстрована реклама сільськогосподарських автомобілів та техніки. У видавництві з’являються професійні журналісти здатні створювати рекламний текст.
Під час революції в листопаді 1917 року в газеті “Голос юга” було розміщено матеріал проти більшовицького перевороту. На той час на шпальтах газети все більше друкувалися новини та виступи політичних діячів. З захопленням влади більшовиками комерційність газети суттєво постраждалому, а матеріали до більшого стосувалися революційних та політичних подій.
Роль “Педагогического вестника”
У 1870 році на фоні стрімкого розвитку освітнього та наукового життя в Єлисаветграді суттєво підвищився попит на відкриття нових навчальних закладів. Представники влади вирішили, що відкриття Єлисаветградського земського реального училища закриє питання в необхідності високо освічених працівників земства. На цьому процес підвищення якості освіти не завершився, тому на початок ХХ століття в місті вже існувало шість навчальних закладів. Стрімке зростання освіти та розвитку наукових структур супроводжувалася появою спеціалізованої педагогічної преси для обміну науковою інформацією.
М. Завадський, який був директором земського реального училища, прийняв рішення про організацію видання “Педагогического вестника” в 1882 році. Вперше його номер вийшов у березні того ж року. Протягом двох років журнал виходив двічі на місяць складався із 16 шпальт. Основною метою видавництва педагогического вестника було надання актуальної інформації щодо процесу навчання. Журнал мав чітку спрямованість і висвітлював 5 пунктів: загальні педагогічні питання, вітчизняна школа, закордонна школа, огляд педагогічних книг та журналів, оголошення.
Титул журналістики Кіровоградщини
Події 1917 року докорінно змінили систему офіційної преси регіону. Місцева влада почала активно використовувати засоби масової інформації для висвітлення своєї діяльності. Наприклад, один з лідерів тогочасної партійної та військової періодики була газета “Бюллетень Елисаветградского военно-революционного комитета”. Перший примірник цієї газети вийшов 1 лютого 1918 року. На шпальтах газети друкувалися матеріали стосовно подій в Єлисаветграді та регіоні.
Протягом усього часу свого існування газета змінила велику кількість назв «Известия», «Красный путь», «Червоний шлях», «Соціалістичний наступ», «Кіровська правда». Нині ж вона відома кожному жителі Кіровоградщині і носить назву “Кіровоградська правда”.
Через відсутність точної інформації, серед багатьох краєзнавців та дослідників журналістики регіону точиться спір з приводу історії “Кіровоградської правди” до березня 1917 року. Річ в тім, що дехто стверджує приналежність “Кіровоградської правди” до “Елисаветградского городского листка”, про який йшла мова на початку статті. Через брак офіційних документів, частину яких було знищено ще за часів революції, повністю спростувати або підтвердити це неможливо. У зв’язку з цим ці два видання варто розглядати як окремі засоби масової інформації.