Історія першої жіночої гімназії у Єлисаветграді

Єлисаветград – одне з найбільших  і найрозвиненіший міст Північного Причорномор’я. Процес становлення освітнього процесу тут почався два століття тому. Вже в ті часи імператор Олександр ІІ звернув увагу на цей населений пункт як на осередок культурного життя і особливим указом сприяв утворенню тут першої жіночої гімназії. Саме про неї із гордістю розказують педагоги Центральноукраїнського державного педагогічного університету першокурсникам, які щойно перетнули поріг навчального закладу і прийшли на свої перші в житті лекції.

Старий двоповерховий корпус педагогічного вишу, повідомляє сайт kropyvnytskyi.one, дійсно є однією з найкрасивіших і водночас найзагадковіших споруд міста на Інгулі. Як і сьогодні, раніше з аудиторій цієї величної будівлі виходили викладачі, сповнені  ентузіазму до великих педагогічних здійснень.

Передісторія навчального закладу

На протязі тривалого періоду про історію заснування і функціонування жіночої гімназії було відомо дуже мало. Та й про її випускниць збереглось небагато інформації. До недавнього часу не проводилося системної дослідницької роботи з вивчення історії функціонування середніх навчальних закладів на території центральних і південних областей. Проте, завдяки праці таких науковців, як М.Долгих,  Ю.Матівоса, О.Чуднова, С.Шевченка та інших краєзнавців і музейників сьогодні ми маємо змогу дізнатися про історію існування жіночої гімназії, із якої згодом «виріс» найвідоміший вищій навчальний заклад Кіровоградщини.

Вже в ХІХ столітті жінки були вимушені шукати можливість забезпечувати себе матеріально. Така потреба змушувала їх шукати варіанти підробітку, а це, в свою чергу, вимагало наявності певних умінь і навичок. Особливо гостро проблема стояла для фінансово незабезпечених категорій населення. Відкриття жіночих навчальних закладів планувалось так, щоб там могли навчатися «бідні та середні категорії населення». Спочатку велася мова про дівочій пансіон, потім – про двокласне училище для дівчат із бідних сімей. Там вони повинні були навчатися шити, читати, вести господарство і вивчати церковну грамоту. 1859 року міською адміністрацією було прийнято рішення профінансувати перший подібний заклад. Більше тисячі карбованців виділили на облаштування приміщення, забезпечення дівчат партами і підручниками. 10 жовтня 1860 року, після отримання численних дозволів і ухвалень, таки відбулося урочисте відкриття першого жіночого училища в будинку міської меценатки Плескачевської. Згодом на його базі утвориться жіноча гімназія, якій судитиметься стати першим серйозним навчальним закладом на території всього Північного Причорномор’я. Про цей заклад, розташований по вулиці Велика Перспективна, знаходимо згадки в «Історичному нарисі м. Єлисаветграда». Дату відкриття жіночого училища серед науковців прийнято вважати початком літопису Кіровоградського, а тепер – Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка.

Рівень навчання гімназисток

На світанку існування жіноче училище в своєму складі нараховувало до десяти, а згодом – дванадцять учениць і три педагога. Коли закладу надали гімназійного статусу, кількість вихованок зросла, а освітній процес перенесли до іншої будівлі. Про високий рівень освіченості гімназисток свідчать задокументовані дані про навчальний процес, а також підручники, які до нашого часу збереглися у фондах універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського. Гімназія мала власну наукову бібліотеку, штампи якої сучасні дослідники знаходять на серйозних тогочасних періодичних виданнях – «Образование», Педагогический листок», «Материалы для истории женского образования в России». В останньому виданні вказано, що станом на другу половину століття «в плані вищої і середньої жіночої освіти» єлисаветградська гімназія «стоїть попереду всіх».

Зі зростанням чисельності гімназисток заклад «переїхав» з будинку Плескачевської в колишній будинок генерал-лейтенанта Екельна, який був придбаний ним ще в 1847 році. В 1875 році це приміщення отримало нову прибудову з боку Великої Перспективної, завдяки чому вдалося обладнати нові класи для навчання і розвантажити основний корпус. Зі зростанням чисельності вихованок зростали вимоги не тільки до приміщення, але і навчального процесу. 1875 рік ознаменувався тим, що гімназія отримала статусу «восьмикласної», а її випускниці тепер мали право вважатися «початковими вчительками» і вести власну педагогічну практику. 1892 року керівництвом навчального округу в місті Одеса було прийнято рішення вчергове підвищити освітні вимоги до гімназисток. У 1897 році зі стін закладу випустилися 204 гімназистки. 37 з них мали право працювати гувернантками, більше 167 – домашніми початковими вчительками.

1901 року  для випускниць 8 класу було введено іспит з латинської мови. Крім того дівчата складали іспити з арифметики, російської мови та профільних предметів, які самі обирали. Після складання іспиту в урочистій атмосфері проводився випуск. Рівень освітніх вимог «вивів» єлисаветградську гімназію на конкурентоспроможний щабель. На початку ХХ ст. багато гімназисток отримали золоті медалі. Зокрема, у 1903 році стіни закладу залишили медалістки О.Калузька, С.Баккал, І.Лящова. Також в єлисаветградських та одеських періодичних виданнях часто можна було зустріти інформацію про відданих праці педагогів гімназії. Ямболов, Грушецький, Парфенов, Киряков, Кончинський – лише кілька прізвищ зі списку тих, хто був приставлений до чину колезького асесора.

Початок минулого століття значно розширив педагогічно-освітні умови як для вчителів, так і для самих гімназисток. В 1904 році відбувся «переїзд» гімназії з будинку Екельна до нового корпусу. Начальниця закладу, Ганна Іванівна Алексєєва, попри постійне підвищення освітніх вимог продовжувала приділяти велику увагу «поведінці і благопристойності» учениць. Її найближчими помічницями були наглядачки, які контролювали не тільки успішність гімназисток, а й те, як останні проводили дозвілля. Дівчатам не дозволялося відвідувати світські заходи без батьків. Крім того, вони мали бути присутніми на церковних богослужіннях і приносити вчителям свідчення від священиків. Документально була підтверджена практика відрахування гімназисток за «непристойну поведінку» чи неуспішність у навчанні.

Розширення навчального закладу

Збільшення числа гімназисток, педагогів і підвищення освітніх вимог зумовило необхідність розширення навчальних площ. Питання вдалось врегулювати після прийняття рішення про окреме будівництво по вулиці Петрівській (нині – Шевченка). Сьогодні там розкинулось невелике університетське містечко, в якому панує своя атмосфера. Старий корпус педагогічного університету, в якому знаходиться історичний факультет – це і є та сама перша будівля, навколо якої поступово з’явилися нові корпуси і площі, що сьогодні є архітектурними візитівками Кропивницького.  

Молодим міським архітектором Олександром Лишневським було запропоновано проект будівництва двоповерхового корпусу з урахуванням всіх санітарно-гігієнічних вимог. Там мали б знаходитись і навчальні аудиторії, і майстерні, і зали для співів. На першому поверсі, поруч з кабінетом начальника гімназії планувалось проектування окремої квартири. Вважалося, що для підтримки дисципліни і освітнього процесу на належному рівні керівництво закладу завжди має знаходитись «неподалік від навчання гімназисток».

В процесі проектування нової будівлі Лишневським вивчався досвід зведення навчальних закладів у сусідніх губерніях – Херсонській та Миколаївській. Таким чином, було спроектовано не тільки навчальний корпус, але і всю прилеглу до нього територію: площі зі зручними водостоками, тротуари з високими бордюрами, приміщення для опалення і реманенту, їдальню, кухню, бібліотеку та гардеробну.  План приміщення передбачав знаходження там приблизно 800 учениць. За словами деяких дослідників історії існування жіночої гімназії, в ній ніколи не навчалося більше тисячі учениць одночасно.

Роль та місце гімназії в соціальному і освітньому просто старої Єлисаветградщини

За період свого існування навчальний заклад випустив зі своїх стін не одну сотню дівчат, які згодом стали активними громадськими діячами, меценатками, гувернантками і виховательками. Функціонування окремого педагогічного класу зумовило вдосконалення якості пед освіти на Єлисаветградщині. Вже в радянські роки лави видатних кіровоградських педагогів були поповнені освіченими кадрами, що колись здобували знання у стінах найпрестижнішого закладу в губернії.

Завдяки серйозній діяльності адміністрації міста, керівництва гімназії та опікунської ради заклад набув неабиякої популярності. Правильно побудована лінія освітнього процесу сприяла високій конкурентоспроможності гімназисток та появі додаткових гілок фінансування закладу. Благополуччям учениць та матеріальним і науковим забезпеченням освітніх фондів опікувались представники різних забезпечених верств населення, діти яких виявляли бажання тут навчатися.

Сьогоднішнім студентам педагогічного університету та гостям вишу слід звернути увагу на майже двовікову історію розвитку освітнього і виховного процесу на Кіровоградщині. Особливу увагу слід приділити матеріальному ракурсу існування жіночої гімназії. Спроектована архітектором Лишневським старовинна споруда до сьогодні продовжує радувати та надихати науковців і студентів своїм вишуканим і продуманим оформленням аудиторій, вестибюлів, актової зали. Майстерна ліпнина в екстерєрі приміщення, старовинна цегляна кладка на фасаді та, власне, сама загадковість, яка донині живе у масивних стінах старого корпусу педуніверситету – все це не може залишати байдужими поціновувачів історії рідного краю та тих, хто опинився тут вперше. 

More from author

Історія Кіровоградської обласної лікарні та кращі керівники медзакладу

Навряд чи знайдеться така людина з міста Кропивницького чи Кіровоградської області, яка б свого часу не потрапила до обласної лікарні. В цьому закладі зосередилась...

Історія заводу Ельворті: від заснування до наших днів

Історія заводу Ельворті останні майже 150 років нерозривно пов'язана з історією Кропивницького. Півтора століття з 268 років існування міста завод активно вплітав свою діяльність...

Видатні педагоги Кропивницького: Василь Сухомлинський

Кіровоградщина справжня перлина центру України. Ще з початку існування міста та області тут зародилось педагогічне мистецтво. Є багато видатних уродженців, які залишили великий здобуток...
.,.,.,.